Чи існує діагноз ВСД? Що таке вегето-судинна дистонія насправді

· 

ЛІКБЕЗ ЗДОРОВ'Я. "Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу". Сократ
Уляна Супрун: "Діагнозу “вегето-судинна дистонія” не існує у міжнародній медицині. 

Якщо колись вам або вашим близьким записали в медичній картці ці три загадкові літери - ВСД - забудьте про них. Це великий совєтський міф, який народився за відсутності доступу до бази джерел доказової медицини. Проте зітхати з полегшенням також не поспішайте.

Пояснюємо, що ж таке ВСД насправді:

Вегето-судинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) - не діагноз, а синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта. Під ним, як під парасолькою, ховається цілий комплекс симптомів. Найчастіше його ставлять, коли пацієнт:

- відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та “клубку в горлі”, тремтять руки;
- скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну ЕКГ;
- має дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм або печію;
- має запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає...

Ці симптоми можуть зустрічатися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони можуть говорити про кілька різних хвороб, які потрібно виявити після низки ґрунтовних обстежень. Проте, якщо лікар натомість пише пацієнту у медичній картці "ВСД" та відправляє пити вітаміни й легкі заспокійливі, це означає, що буквально "зливає" справжню проблему.

Річ у тому, що дисфункція вегетативної нервової системи не може бути захворюванням сама по собі. Вона виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби яку потрібно лікувати. І виявити її неможливо, просто поставивши діагноз ВСД та відправивши пацієнта додому чи, ще краще, по колу до інших спеціалістів...

Тож, якщо на прийом до лікаря приходить пацієнт з цими симптомами або ж з вже поставленим діагнозом ВСД, це означає тільки одне - його потрібно дообстежити та знайти справжню причину захворювання.

Перелік додаткових методів обстеження має включати загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, іноді - добовий моніторинг ЕКГ чи ЕхоКГ, за потреби УЗД органів черевної порожнини, рентгенографія грудної клітки, в деяких випадках МРТ головного мозку, консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога, а якщо об'єктивно немає підстав вважати пацієнта хворим, а він продовжує скаржитись - варто направити його на прийом до психолога або психіатра.