Високий артеріальний тиск

Артеріальна гіпертензія (АГ) – стан, при якому систолічний («верхній») артеріальний тиск (АТ) становить 140 мм рт. ст. і більше і/або діастолічний («нижній») АТ - 90 мм рт.ст. і більше.

Нормальним артеріальним тиском для дорослої людини слід вважати систолічний тиск в межах 110-139 мм рт. ст. включно і діастолічний тиск в межах 60-89 мм рт. ст. включно. Уявлення про те, що з віком норма артеріального тиску підвищується, є застарілим та помилковим.

При АГ клінічні симптоми можуть бути відсутні, і Ви довгий час можете не знати про підвищений АТ. Це небезпечно, поскільки в судинах, а потім в життєво важливих органах – серці, головному мозку, нирках, очах (називають їх «органи мішені») – виникають серйозні безповоротні порушення. Тому необхідно регулярно контролювати АТ.

Підвищений АТ сприяє значно ранішому і активнішому відкладенню холестерину у вигляді бляшок у стінках судин, що прискорює розвиток атеросклерозу в артеріях серця, головного мозку, нирках, органу зору, кінцівках (особливо нижніх). Атеросклеротичні бляшки звужують просвіт судин і перешкоджають току крові, внаслідок чого зменшується або частково припиняється постачання кисню і поживних речовин до органів. Це ускладнює протікання АГ і приводить до розвитку ішемічної хвороби серця (стенокардії, інфаркту міокарда), хронічного порушення мозкового кровообігу або інсульту. Нерідко АГ приводить до розвитку ниркової недостатності. У старших пацієнтів підвищений АТ сприяє розладу пам’яті.

Підвищений артеріальний тиск, незважаючи на відсутність будь-яких симптомів, здійснює «руйнівну» дію на життєво важливі органи. Недарма його називають мовчазним та підступним вбивцею!!!

Ризик розвитку серцево-судинного захворювання подвоюється на кожні 20 і 10 мм рт.ст., починаючи з рівня 115 і 75 мм рт.ст. У осіб з нормальним АТ у віці 55 років за час життя, що залишився, ризик розвитку гіпертензії досягає 90%. Найчастіше підвищення АТ виникає у таких категорій людей:

1. У тих осіб, у яких батьки або кровні родичі, страждали на ГХ (або мали підвищений артеріальний тиск).

2. У хворих на цукровий діабет.

3. У осіб із захворюванням нирок (в тому числі при опущенні нирки).

4. У осіб, які довгостроково й регулярно вживають алкоголь у більш ніж помірних дозах (у перерахуванні на чистий спирт – більш ніж 15 гр. щодня).

5. У осіб, що палять тютюн.

6. У осіб з ожирінням.

7. У осіб, що довгостроково приймають гормональні препарати.

8. У жінок старше 30 років, що використовують протизаплідні таблетки.

9. У жінок, що мали підвищення АТ під час вагітності.

10. У осіб, що вживають багато солі.

11. У осіб старше 50 років.

12. У осіб, що ведуть малорухомий спосіб життя.

13. У осіб, що зайняті важкою фізичною працею.

У осіб, які вже мають гіпертонічну хворобу, всі вказані фактори сприяють розвитку ускладнень, тобто є факторами ризику.

Найбільш ефективним способом лікування на початкових етапах являється зниження надлишкової маси тіла (ваги), стимуляція фізичної активності, ведення здорового способу життя (кинути палити, не зловживати спиртним, дотримуватись рекомендацій щодо харчування), обмежити, в першу чергу, вживання солі та рідини.

Якщо Вам не вдалося вище перерахованими методами нормалізувати артеріальний тиск – слід звернутися обов’язково до лікаря-фахівця. Існує велика кількість медичних препаратів, які понижують артеріальний тиск. Слід проводити індивідуальний підбір гіпотензивних засобів, їх комбінацій і дозувань. Це зможе зробити лише лікар!

На жаль, гіпертонічна хвороба є хронічним захворюванням, що означає необхідність безупинного та регулярного лікування протягом усього життя з моменту виявлення захворювання.

Медикаменти слід приймати регулярно, так як нерегулярний прийом гіпотензивних препаратів «зводить нанівець» все лікування, втрачається його захисний ефект і розвиваються ускладнення, яких можна було б уникнути, перш за все, це – інфаркт і інсульт.

Якщо артеріальний тиск різко піднявся

Необхідно виміряти АТ і записати його в щоденник або на листку паперу.

Викликати лікаря «Швидкої допомоги».

Взяти під язик препарати швидкої дії: фармадіпін 2-3 краплі (або ніфедіпін 10 мг, або корінфар 10 мг); каптопрес ½ таблетки (або лізотіазиду 10 мг або каптопрілу 25 мг). Прийняти сечогінний препарат (фуросеміду 1 таблетку або тріфасу 10 мг).

Після прийому цих препаратів вимірюйте АТ кожні 10-15 хв. до приходу лікаря. Якщо АТ протягом 15 хв. не понизився менш ніж 160 і 90 мм рт. ст., прийом препаратів слід повторити. Ваше завдання – утримувати АТ нижче 160 і 90 мм рт. ст. до приходу лікаря.

У разі появи загрудинної болі (прояв стенокардії) – прийняти нітрогліцерин під язик.

Не приймати неефективні препарати – таблетки папазолу, дібазолу.

Не можна різко понижати АТ протягом короткого часу.

Подальші дії визначить лікар «Швидкої допомоги» або Ваш лікуючий лікар.

На жаль, в процесі лікування АГ нам не завжди вдається уникнути гіпертонічних кризів, тому Ви повинні знати, як діяти в цих ситуаціях. При можливості, тримайте контакт з лікуючим лікарем по телефону – він завжди допоможе прийняти правильне рішення, скорегує Ваші дії.

Від чого залежить ефективність Вашого лікування? Не від вартості ліків – завжди можна підібрати оптимальні! Не від кваліфікації лікаря – завжди можна обрати кращого! Якщо Ви дійсно прагнете бути здоровими – будьте здорові!

Ефективнісь Вашого лікування залежить тільки від Вас!!!