Зробіть правильний крок до вашого психічного здоров'я

Ще один крок до вашого психічного здоров'я

Нічні панічні атаки: причини та лікування

Нічні панічні атаки виникають раптово посеред ночі, коли людина спить. Вони супроводжуються відчуттям задухи, тахікардією та надмірним потовиділенням.

З медичної точки зору, нічні панічні атаки часто виникають в людей, які страждають на такі самі приступи вдень.

Утім відомо, що вночі вони значно сильніші та виснажливіші.

Ми також хочемо зазначити один цікавий факт: 10% людей, які страждають на підвищену тривожність і перебувають під надмірним тиском і стресом через свій стиль життя, також можуть час від часу мати нічні панічні атаки.

З іншого боку, є друга група людей, які вразливі до таких приступів через вплив особистих чинників або певних захворювань.

Іноді нічні панічні атаки можуть стати справжньою проблемою.

Саме тому ми хочемо поговорити про них докладніше.

Хто страждає на нічні панічні атаки?

 У суспільстві не люблять говорити про різні психічні розлади, проблеми та нічні панічні атаки зокрема… Саме тому багато людей дивуються, коли вперше стикаються з цим явищем.

Коли йдеться про панічні атаки, ми зазвичай уявляємо собі людину, охоплену страхом. У наших головах вона постає паралізованою та скутою тахікардією через вплив певної проблемної ситуації, яка неодмінно відбувається вдень. Можливо, ми припускаємо, що такі приступи мають свої причини та загрози.

Уночі, у спокійному середовищі, наприклад, у власному ліжку, складно уявити, чому у вас може статися панічна атака. Утім це не таке вже й рідкісне явище.

Ось основні категорії людей, які мають підвищений ризик нічних панічних атак.

• Люди, які вже страждають від панічних атак удень.
• Люди, які перебувають у самому розпалі ситуацій, що дуже тиснуть на них психологічно або емоційно.
• Хворі на гіпертиреоз або гіпотиреоз.
• Люди, у яких трапляється апное.
• Хворі на гастроезофагеальний рефлюкс.
• Люди, які пережили травматичну подію, зокрема втратили кохану людину, стали жертвою або свідком насильства.

Симптоми нічної панічної атаки

 Нічні панічні атаки зазвичай виникають на стадії сну non-REM (стадія нешвидких рухів очних яблук). Тобто це період, коли людина найбільш спокійна та, що найцікавіше, найбільш розслаблена (умовно близько 2 години ранку).

Ми раптово та різко прокидаємося, так, ніби хтось активував механізм, що ні з того ні з сього “висмикує” нас зі сну.

Пробудження супроводжується інтенсивним відчуттям страху, паніки або наближення смерті. Людині здається, ніби вона задихається, виникає тахікардія та підвищується потовиділення.

У жертви панічної атаки з’являється враження, ніби це триває дуже довго. Утім насправді напад досить короткий – від 15 до 20 хвилин максимум.

Також важливо зазначити, що нічні приступи спричиняють більше занепокоєння та збентеження, ніж денні.

Вони виникають нізвідки, коли людина повністю розслаблена та відпочиває, зі спокійного світу невідомого, де панічна атака – це останнє, чого ми очікуємо.

Саме тому відчуття втрати контролю надзвичайно потужне. Збентеженість ще більше посилює страх і дискомфорт, що, у свою чергу, підвищує рівень тривожності.

Як можна подолати нічні панічні атаки або зменшити їх інтенсивність?

Як ми вже говорили, нічні панічні атаки можуть виникати через різні причини. Утім загалом розрізняють дві категорії чинників – медичні розлади та психологічні проблеми.

Панічні атаки, спричинені фізичними розладами

 Такі чинники, як захворювання щитоподібної залози, апное та рефлюкс, можуть спричиняти гострі та виснажливі нічні приступи.

Саме тому, важливо виконати указані рекомендації.

• Розкажіть своєму лікарю, що відбувається.
• Дотримуйтеся лікування, відповідно до свого захворювання: розладу щитоподібної залози, гастроезофагеального рефлюксу тощо.
• Дотримуйтеся рекомендацій лікаря, щоб покращити сон уночі.
• Зверніть увагу на ліки, які приймаєте, адже іноді вони можуть впливати на якість сну.
• Старайтеся вести активний спосіб життя, адже фізичні навантаження чудово допомагають знизити тривожність.
• Якщо панічна атака сталася вночі, рекомендовано встати та відволіктися на щось, наприклад, розчесати волосся, поскладати речі тощо.
• Не бажано вмикати телевізор або йти в душ, оскільки потім буде складно заснути.

Панічні атаки, спричинені емоційними або психологічними факторами

• Визначте, що спричиняє емоційні проблеми або призводить до підвищення рівня тривоги.
• Зверніться до фахівця, щоб навчитися керувати своїм емоційним світом, або самотужки знайдіть спосіб справлятися з переживаннями.
• Попрактикуйте певні дихальні чи заспокійливі технікиперед сном.
• Усвідомлення своїх емоцій чудово допомагає подолати панічні атаки.
• Йога також дуже корисна.
• Плавання, танці або прогулянки на природі – це заняття, які чудово розслабляють і допомагають при таких розладах.

Підсумовуючи все сказане, хочемо наголосити на важливості кваліфікованої допомоги. Неодмінно скажіть лікарю про будь-які порушення сну та проблеми.

Нічні панічні атаки завжди мають біологічне або психологічне походження, яке важливо визначити.

Чи існує діагноз ВСД? Що таке вегето-судинна дистонія насправді

· 

ЛІКБЕЗ ЗДОРОВ'Я. "Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу". Сократ
Уляна Супрун: "Діагнозу “вегето-судинна дистонія” не існує у міжнародній медицині. 

Якщо колись вам або вашим близьким записали в медичній картці ці три загадкові літери - ВСД - забудьте про них. Це великий совєтський міф, який народився за відсутності доступу до бази джерел доказової медицини. Проте зітхати з полегшенням також не поспішайте.

Пояснюємо, що ж таке ВСД насправді:

Вегето-судинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) - не діагноз, а синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта. Під ним, як під парасолькою, ховається цілий комплекс симптомів. Найчастіше його ставлять, коли пацієнт:

- відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та “клубку в горлі”, тремтять руки;
- скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну ЕКГ;
- має дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм або печію;
- має запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає...

Ці симптоми можуть зустрічатися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони можуть говорити про кілька різних хвороб, які потрібно виявити після низки ґрунтовних обстежень. Проте, якщо лікар натомість пише пацієнту у медичній картці "ВСД" та відправляє пити вітаміни й легкі заспокійливі, це означає, що буквально "зливає" справжню проблему.

Річ у тому, що дисфункція вегетативної нервової системи не може бути захворюванням сама по собі. Вона виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби яку потрібно лікувати. І виявити її неможливо, просто поставивши діагноз ВСД та відправивши пацієнта додому чи, ще краще, по колу до інших спеціалістів...

Тож, якщо на прийом до лікаря приходить пацієнт з цими симптомами або ж з вже поставленим діагнозом ВСД, це означає тільки одне - його потрібно дообстежити та знайти справжню причину захворювання.

Перелік додаткових методів обстеження має включати загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, іноді - добовий моніторинг ЕКГ чи ЕхоКГ, за потреби УЗД органів черевної порожнини, рентгенографія грудної клітки, в деяких випадках МРТ головного мозку, консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога, а якщо об'єктивно немає підстав вважати пацієнта хворим, а він продовжує скаржитись - варто направити його на прийом до психолога або психіатра.

НАПЕРЕДОДНІ СВЯТ ВАЖЛИВО ЗНАТИ... і не тільки свят: ЛІКИ + АЛКОГОЛЬ

Ще одна спокуса - просто дати перелік медикаментів у вигляді таблички, вказавши навпроти кожного ефект від поєднання із спиртним. Але це теж не наш метод, так що розповідати будемо неквапливо і докладно.

Отже, можливі дві основні ситуації: алкоголь змінює дії ліків або ліки змінюють дію алкоголю. Розглядати випадки, коли захоплення спиртним відбувається вже на професійній, хронічної основі ми, не будемо: тут вже починають працювати зовсім інші механізми. На людей, активно товаришують з Бахусом, наприклад, перестають діяти знеболюючі препарати, та ж стоматологічна місцева анестезія або навіть хірургічний наркоз.

Алкоголь змінює дію ліків

Як алкоголь може вплинути на поведінку того чи іншого препарату в нашому організмі? Та як завгодно. Потенціювати (посилювати) дію, інгібувати (зменшувати) дію або взагалі перекручувати його до невпізнання, надаючи медикаменту абсолютно нехарактерні для нього властивості. Найсумніше, що іноді неможливо передбачити - якими саме неприємностями обернеться використання спиртного в якості запивки. Дуже багато чого залежить від індивідуальних особливостей, конкретних ліків і конкретного спиртного напою.

Класичний приклад підсумовування ефектів був продемонстрований у фільмі Сергія Ашкеназі «Кримінальний талант» (1988). Героїня Олександри Захарової знайомилася з чоловіками в ресторані, вони випивали, а вранці невдачливі донжуани прокидалися повністю обчищені і з сильно хворою головою. Седативний ефект алкоголю накладався на гіпотензивний та седативний ефект клофеліну, який і підмішувала шахрайка своїм жертвам. Люди дуже швидко «вирубались» і на ранок не пам'ятали, що з ними відбувалося. У свій час цей спосіб був дуже поширений серед повій - поки препарати клонідину (клофелін, гемитон) можна було практично вільно купити в аптеці.

Наступний приклад, що використовувався, правда, в основному самогубцями - це прийом снодійних-барбітуратів і запивання їх горілкою. Етанол мало того, що сам володіє наркотичним ефектом, так він ще й значно спрощує проникнення барбітуратів в клітини головного мозку, що може привести до смертельно небезпечного пригнічення дихання. Навіть за умови, що доза снодійного була начебто в безпечних межах.

Антидепресанти з алкоголем також не поєднуються. Особливо препарати з групи інгібіторів моноамінооксидази (МАО). Цей фермент руйнує в нашому організмі біологічні речовини з групи моноамінів - адреналін, норадреналін, серотонін, мелатонін, гістамін, дофамін. Блокування моноамінооксидази дозволяє всього перерахованого довше циркулювати в крові, піднімаючи життєвий тонус, підвищуючи настрій і виконуючи інші дії з метою виведення потерпілого з депресії.

Алкоголь, як ми вже згадали, є депресантом, тобто антагоністом антидепресантів, тобто зводить їх дію на немає. Є ще один підводний камінь: прийом алкоголю стимулює викид додаткового адреналіну, а, значить, (укупі з антидепресантами) серце почне битися, як божевільне, підніметься артеріальний тиск, спазмуються дрібні судини.

Крім того, в деяких сортах пива і вина міститься речовина тирамін, яке володіє подібним з адреналіном будовою і дією. У звичайних умовах тирамін руйнується в кишечнику, але на тлі прийому інгібіторів МАО він може потрапляти в кров і заганяти артеріальний тиск у позамежні висоти.

Майже такий же ефект можна отримати, якщо при застуді закапати в ніс будь-які судинозвужувальні краплі і додати «всередину для розігріву», скажімо, горілку з перцем. Етанол, до всього іншого, ще й підвищує чутливість серця до дії адреналіну. І навіть та мізерна доза адреналіноподобних речовин (а для «пробивання» носа інші не використовуються) може відчутно позначитися на самопочутті. Мало приємного відчувати, як власне серце рветься на волю з тісної грудної клітини.

Ще одна маленька капость з боку алкоголю - потужна активація печінкових ферментів з групи цитохромів. Вони у нас відповідають за детоксикацію взагалі, але цитохроми утилізують і дуже багато лікарських препаратів.

Наприклад, оральні контрацептиви. При певному збігу обставин - які визначаються виключно досвідченим шляхом - може виявитися так, що прийнята пігулка з гормонами буде розібрана на частини так швидко, що її запросто можна буде вважати пропущеною. Справедливості заради варто помітити, що 1-2 келихи вина за вечерею особливої ролі не відіграють, а ось прагнення знищити всі алкогольні засіки батьківщини на тлі прийому контрацептивів може обернутися «кіндер-сюрпризом».

Обережним слід бути і з протизапальними засобами. Так один з препаратів базисної терапії ревматоїдного артриту, метотрексат, у поєднанні з алкоголем дуже відчутно «б'є» по печінці. Приблизно до того ж самого призводить поєднання спиртного з парацетамолом. Цей ефект називається гепатотоксичним. Інші нестероїдні протизапальні засоби (та той же аспірин) в парі з алкоголем підвищує ризик розвитку виразки шлунка.

Ліки змінюють дію алкоголю

Етиловий спирт, як відомо, розкладається в нашому організмі під дією ферментів. На першому етапі алкогольдегідрогеназа перетворює етанол в оцтовий альдегід. На другому етапі альдегіддегідрогеназа перетворює оцтовий альдегід в оцтову кислоту, яка вже без особливих проблем розлітається на вуглекислий газ і воду.

Самий токсичний продукт з усієї цієї компанії - оцтовий альдегід. Саме його слід дякувати за симптоми похмілля - головний біль, нудоту, розбитість і т.п. На цій особливості побудована одна з методик лікування алкоголізму, відома в народі як «підшивання».

Пацієнту вводять препарат дисульфірам (еспераль, антабус, тетурам), який блокує другу фермент в ланцюжку (альдегіддегідрогеназа). І пояснюють, що пити не можна, інакше буде погано. Якщо людина вирішує перевірити міцність цього захисту, то отримує повноцінну картину отруєння оцтовим альдегідом. І ніякого задоволення.

Так от, аналогічною дією володіє не тільки дисульфірам. Опинитися «підшитим» можна при прийомі деяких антибактеріальних препаратів. Притчею во язицех став метронідазол (трихопол), в прямому сенсі надзвичайний ефект якого випробували на собі багато представників сексуально активних верств населення.

Але це ще не весь список. Сюди слід внести всі цефалоспорини, гризеофульвін, сульфаніламіди (включаючи бісептол), нітрофурани (фуразолідон), кетоконазол. У переважній більшості випадків «достатньо однієї Таблетки». І однієї чарки.

Ще один класичний випадок, коли ліки змінюють поведінку алкоголю в організмі - це кофеїн. Напевно помічали, що кавовий лікер за силою впливу приблизно дорівнює горілці, хоча градусів у ньому майже в два рази менше. Це пов'язано з особливостями взаємодії кофеїну і етанолу.

Будучи психостимулятором, кофеїн дійсно може дати тимчасовий ефект «протверезіння», ніж іноді користуються в барах чи ресторанах. Однак через деякий час сп'яніння повертається, причому більш виражене. Справа в тому, що кофеїн підсилює проникнення етилового спирту через гематоенцефалічний бар'єр, це означає, що алкоголь спрямовується в мозок з подвоєною силою, і ми маємо своєрідний «бонус» до сп'яніння.

***

У жодній інструкції до лікарського засобу не вдасться знайти рядки «запивати алкоголем». Хоча б тому, що немає жодного корисного поєднання спиртного та медикаментів. Навіть відносно безпечних не так багато. В основному - суцільний негатив. Якщо немає бажання ставити фармакологічні експерименти на собі, краще запивати ліки водою кімнатної температури. У дев'яноста п'яти відсотках випадків цього буде достатньо. Ну, а про решту п'яти відсотках - необхідності запивати молоком, мінералкою або іншою рідиною - можна прочитати в тій самій інструкції до препарату, яку ви тільки що викинули у відро для сміття.

Якщо вам раптом знадобилося приймати якесь або ліки, відмовтеся від спиртного. Свою цистерну ще встигнете випити."
Автор: Алекс Волгін

4 кроки для контролю діабету протягом життя

 Національний інститут діабету, шлунково-кишкових і ниркових захворювань США опублікував 4 кроки для контролю діабету протягом життя. Дізнайтеся більше про діабет, свої показники, як жити з цим захворюванням та залишатися здоровим.                                                                                                         

Крок 1: Дізнайтеся більше про діабет.

Існують три основні типи діабету: Діабет 1 типу виникає, коли організм не виробляє достатньо інсуліну, щоб поглинати цукор (глюкозу) зі споживаної їжі, і не може перетворити його в енергію для вашого тіла. Цукровий діабет 2 типу виникає, коли організм не виробляє або не використовує інсулін повною мірою. Це найпоширеніший тип діабету. Гестаційний діабет діагностують у період вагітності. Може бути наявним протягом певного часу і після народження дитини. Можливо, ви чули, як люди кажуть, що їхній "цукор трохи високий". Ці слова можуть наводити на думку, що діабет не є важкою хворобою. Це не правильно. Діабет є досить серйозним захворюванням, але ним можна навчитися керувати. Люди з діабетом повинні зробити вибір на користь здорової їжі, нормальної ваги та активного способу життя. Їм необхідно приймати ліки, навіть якщо вони почуваються добре. Коли рівень цукру в крові близький до норми, люди мають більше енергії, менше втомлюються, зменшується відчуття спраги, рани гояться краще, зменшується ризик інфекційних захворювань шкіри та сечового міхура. Також знижується ймовірність виникнення викликаних діабетом проблем зі здоров'ям, таких як: серцевий напад або інсульт, проблеми із зором, біль, поколювання або оніміння в руках і ногах, проблеми з нирками, захворювання зубів і ясен. Крок 2: Знай свої ABC показники діабету. A1C – аналіз крові, який вимірює середній рівень цукру протягом останніх трьох місяців. Він відрізняється від щоденних тестів і є досить важливим для контролю рівня цукру протягом довгого періоду часу. B – показники кров'яного тиску. Артеріальний тиск – сила тиску крові на стінку кровоносних судин. Якщо показники кров'яного тиску стають занадто високими, це може призвести до серцевого нападу, інсульту, ураження нирок і очей. У нормі кров'яний тиск для більшості людей з діабетом нижче 140/90. C – показники холестерину. Є два типи холестерину в крові: LDL і HDL. LDL або "поганий" холестерин може накопичуватися і закупорювати кровоносні судини. Це може викликати серцевий напад або інсульт. HDL або "хороший" холестерин допомагає видалити "поганий" холестерин із кровоносних судин. Норми показників є різними залежно від віку та інших факторів. Крок 3: Дізнайтеся, як жити з діабетом. 1) Намагайтеся контролювати рівень стресу. 2) Правильно харчуйтеся. 3) Будьте активними. 4) Приймайте ліки для лікування діабету та інших проблем зі здоров'ям, навіть якщо ви почуваєтеся добре. 5) Перевіряйте свої ноги щодня на наявність порізів, пухирів, червоних плям і набряклостей. 6) Слідкуйте за гігієною ротової порожнини постійно. 7) Перестаньте палити. 8) Відстежуйте рівень цукру в крові. 9) Перевіряйте рівень вашого артеріального тиску. Крок 4: Забезпечте собі регулярний контроль, щоб залишатися здоровим. Необхідно звертатися до спеціалістів принаймні двічі на рік для виявлення і лікування будь-яких проблем на ранніх стадіях. При кожному відвідуванні лікар має проконтролювати рівень АТ, стан кінцівок та стопи, показники маси тіла. Двічі на рік необхідно проходити A1C тест (або частіше, якщо показники більш ніж 7). Щороку важливо перевіряти рівень холестеролу, обстежувати зуби та ясна, зір, здавати аналіз сечі для запобігання захворювань нирок, проводити вакцинацію від грипу. Принаймні раз у житті необхідно вакцинуватися від гепатиту B та пневмонії.

8 МІФІВ ПРО ДЕПРЕСІЮ.

Про депресію у нашій країні так мало знають, і уявлення про неї спотворені. Власне все, що відомо пересічному громадянину про цю хворобу, один суцільний міф.

Міф 1. Депресія - не хвороба, тому лікувати її не треба.

Існує поширена думка про те, що депресія - дурниці, справа житейська, з усіма іноді трапляється. Це не хвороба зовсім, просто людина сама дає волю своєму поганому настрою. А якщо не хвороба, то й ліки від депресії непотрібні. Доведеться розчарувати оптимістів. Депресія - справжнісіньке захворювання. І захворювання серйозне, навіть з імовірним смертельним результатом. Недарма основну кількість суїцидів приписують саме розладам настрою. Звичайно, з легкою формою захворювання людина може впоратися сама, але у важких випадках без лікування депресія може тривати роками, посилюватиметься і переростати, наприклад, у маніакально-депресивний психоз. Тут все як і з будь-якою іншою хворобою, наприклад, грипом: можна перележати, можна навіть переходити за принципом саме пройде, але завжди є ризик, що без професійної допомоги справа закінчиться серйозними ускладненнями і лікарнею. Загалом, краще відразу звернутися до лікаря, і нехай вже він вирішує, що зараз необхідно - попити чаю з медом або відразу братися за антимікробні ліки. Так само і з депресією. Людина самостійно не може оцінити свій стан. На відміну від грипу, досвід лікування якого є буквально у всіх, з депресією навіть друзі і родичі не допоможуть. Треба звертатися до фахівця. Тут-то і вилазить інший міф.

Міф 2. Хворієш на депресію - отже, ти псих, і місце твоє у психіатричній клініці.

Хворого обов’язково покладуть у психушку, де будуть страшно мучити. Потім повідомлять за місцем роботи, поставлять на облік у психдиспансері, і життя на цьому закінчиться.

По-перше, депресія, як і будь-яка інша хвороба, ганебною бути не може. Це не провина людини, а нещастя. Соромитися її - остання справа. По-друге, навіть з хронічною депресією госпіталізують частіше не в психіатричні лікарні, а в кризові центри, які, по суті своїй, більше схожі не на лікарню, а на санаторій. По-третє, на облік у психдиспансері можуть поставити насильно тільки у разі неодноразових госпіталізацій по швидкій із спробою суїциду.

До речі, в лікарняному листі зараз заборонено вписувати діагноз. Завжди є штамп, де вказаний тільки номер лікарні без спеціалізації.

Міф 3. Депресія - це назавжди.

Не обов’язково. При адекватному лікуванні депресивного епізоду про хворобу можна забути назавжди.

Міф 4. Антидепресанти небезпечні для здоров’я.

Це, треба сказати, не зовсім міф. Навіть у сучасних, досить гуманних препаратах, призначених для боротьби з депресією, можуть спостерігатися побічні ефекти, хоча психіатри намагаються підібрати лікування так, щоб не збільшувати неприємності своїх пацієнтів. Найчастіше антидепресанти викликають головні болі, запаморочення, пітливість, серцебиття, підвищену чутливість до світла, втрату сексуального бажання, сонливість, зниження або, навпаки, підвищення апетиту. Найбільше пацієнти бояться саме останнього. Вважається, що через прийом антидепресантів людина може набрати зайву вагу. Але це можливо і при самій депресії. Дехто побоюється втрати сексуального бажання, але і при депресії складно бути статевим гігантом. Крім цього, побічні ефекти проходять відразу після закінчення курсу лікування, а депресія з її малоприємними симптомами може тривати роками.

Міф 5. Антидепресанти викликають залежність.

Ані старі, ані, тим більше, сучасні антидепресанти фізіологічної залежності не викликають, хіба тільки психологічну.

Міф 6. Антидепресанти можна призначити собі самому.

Звичайно, серйозні ліки без рецепту продавати не повинні, але голота на вигадки хитра - дістають і рецепт, і ліки. Наслідки самостійного прийому можуть бути різноманітні. Шанс, що ліки допоможуть, мізерний. А ще менша ймовірність, що вони не зашкодять. Антидепресанти - сильнодіючі речовини, які лікар підбирає індивідуально. Особливо це стосується доз.

Міф 7. Антидепресанти можна кинути пити в будь-який момент.

Часто, відчуваючи зменшення симптомів депресії та статут від побічних ефектів, людина просто кидає курс лікування. А ось цього робити категорично не можна! Лікар не тільки призначає антидепресанти, але і повинен постійно контролювати пацієнта, поки той їх приймає. Зазвичай спочатку призначають малі дози, потім поступово їх збільшують, а потім знову зменшують перед тим, як зовсім скасувати ліки. Якщо кинути курс лікування на самому піку, можливо це призведе не тільки до відновлення депресії в ще гіршому вигляді, але й до інших побічних ефектів: нудоти з блювотою, втрати уваги, запаморочення тощо.

Міф 8. Антидепресанти - це хімія, а це дуже шкідливо, краще трав попити.

Це досить поширена плутанина. У нас чомусь прийнято змішувати в одну купу антидепресанти, заспокійливі і транквілізатори. Зокрема, Новопассит (який позиціонують як травяний засіб) включає в себе цілком нетравяний седативний засіб, присмачений десятком різноманітних трав, і є, швидше, транквілізатором, аніж антидепресантом. Заспокоїти він заспокоїть, а от депресії навряд позбавить.

Реально віднесіться до проблеми свого здоров'я і Ви її обов'язково подолаєте!!!